Чумацька елегія

 

До Криму ходили по сіль чумаки, їх мажі — у Дикому Полі.

І ворони крячуть над ними віки

За дрібочку солі.

Татарські наїзди і подзвін табель.

І де — гамазеї-крамниці?

Повік не нап'ється води журавель

В степу із криниці.

Вони все — волами, а я — на коні.

Та мучить непредківська спрага.

Чому ж то порожня стоїть при мені

Дідівська баклага?

Моя ти журо, ти мій вірний джуро,

Ми в парі гуляли доволі...

Ні скибочки хліба не маю, журо,

Ні дрібочки солі.

І там вже, де «Ладу» «Жигуль» здоганя,

Де степ мій, де ліс і долина?

Перо у руці моїй.

Замість коня —

Суха бадилина.

Де мажі чумацькі примнули траву,

При ватагу я — одесную.

І сам не збагну я, що я ще — живу,

А ще й чумакую.

Байраки і доли. Луги і горби...

Навколішки прошу у долі

В настій полиновий моєї доби —

Ще й дрібочку солі...